Видати дану карту мене просили львівяни більше 2 років, але “кожен Іван має свій план” а план Василя полягає в тому, щоб все робити послідовно — від найцікавіших територій із знакованими маршрутами до менш популярних районів. Погоджусь, що Вододільна Верховина є менш привабливим районом, але повинна бути якась послідовність в перекритті території для того щоб карти не випадали із загального малюнка.
Ще на етапі підготовки території виникали дилеми, які території краще показати, тому що аркуш паперу та масштаб карти мають залишатись тими ж. Був вибір — показувати найвищу гору Бескидів Маґуру чи більш популярні території біля Урича, Ямельниці, Довгого і т.п. Якщо показувати Маґуру, то Комарницький Діл не мав шансів бути відображеним у наступних виданнях.Також хотілось показати більшу частину Національного природного парку “Сколівські Бескиди”, значна частина якого простягається аж до річки Стрий.
Маґура знаходиться на межі Бескидів і Ґорґан і тому було прийняте рішення показати виходи на неї вже в наступному виданні приґорґанських територій.
Кожне нове видання неможливо зробити ідеальним через брак фінансових можливостей. В перших виданнях ми завжди досліджуємо найбільш популярні у туристів території та хребти з гарними краєвидами, які можуть бути цікавими туристам. Але в цій карті була своя особливість — в багатьох випадках навіть на відкритих галявинах прохід був ускладнений через високі трави. Вперше я попробував це пройти в районі села Довге і зрозумів що прохід травою вище мого росту можна прирівняти до проходу через рідний ґорґанський жереп. Якби не витоптані кабанами стежки, то одній людині потрібно мати добру фізичну форму щоб пройти порослі травами галявини. Там, де до відкритих місць немає інтересу в мешканців прилеглих сіл, фактично немає стежок і прохід там можливий тільки в осіннього-весняний період. За відсутності інтересу місцевого населення малопрохідними є хребти Довжка та Дзвенів, тому ми на них і не зосереджували свою увагу.
Значна частина території поза парком вирубана лісозаготівельниками і поросла ожинником, але мережа нових доріг в районі Гребенова сприяє автомобільному руху на непідготовлених позашляховиках за умови, що шлагбаум на в‘їзді буде відкритим.
Якщо не згадувати про суперпопулярні у львівян вершини Парашка та Лопата, то найбільш доступними та цікавими в даному районі є водоспади та скельні масиви, частина яких є більш доступними, а інша вимагає докладення певних фізичних зусиль.
Так зване Мертве озеро я не став називати таким чином, тому що назва є умовною, а місцеві грибники з Буківця називають цю територію Озерів — йдемо на Озерів! Місцевий лісгосп вирішив полегшити добирання до пам’ятки природи “Гірське озеро” для автомобільного транспорту і будує до нього нову дорогу. В липні там працювала бригада з 1 екскаватора та 2 самоскидів і вони мали плани завершити будівництво цієї дороги до кінця року. Але побувавши там ще раз наприкінці вересня, я побачив що вони просунулись далі тільки на 300 метрів і зупинились. Тому добиратись до нього поки що найкраще від села Труханів. Нову дорогу зробили лісівники під гору Ключ і до меморіалу Січових Стрільців і тепер немає сенсу йти на неї малоцікавим маркованим маршрутом.
Якщо писати про марковані маршрути, то вони є прохідними тільки до найбільш популярних туристичних місць. Знакуванням на даній території займається такий собі Клуб велотуристів друзів природи….зі Львова. З керівником даної організації напочатку 2000-х років ми мали великі дискусії щодо впровадження системи знакування маршрутів в Українських Карпатах, але так і не дійшли згоди і тому на львівщині втілена так звана номерна система маркування, принципи якої запозичені за межами Карпат. В даному матеріалі я не буду описувати недоліки чи переваги львівської системи знакування, але не можу не зупинитись на принципах, про які багато говорилось, але які не виконуються.
Під час поїздок ми спілкувались з людьми, які в певний період часу приймали в цьому участь, і нам розповідали зовсім диковинні для нас речі.
1. Дуже складно знайти схему знакованих маршрутів, хоча вони робляться за гроші ОДА. Я здається бачив схеми маршрутів на меморіалі під г.Ключ, в с.Козьова та зовсім нову схему в селі Корчин – але їх не можна знайти в мережі Інтернет!
Знаючі люди сказали нам що керівник організації пропонує купувати у нього схеми маршрутів, якщо хтось збирається ними ходити!? На противагу цьому, на нашому сайті є схема всіх знакованих нами маршрутів, а детальніше вони показані на картах, у видавництво яких вкладаються чималі гроші.
2.Знаки на маршрутах ставляться рідко і якщо стежка не топтана, то це викликає занепокоєння — але саме такі принципи були закладені в цій львівській системі.
3. Найбільше занепокоєння викликає те, що прохідними є тільки популярні марковані маршрути. Якщо турист захоче пройти маркованим маршрутом далі популярного місця, то варто бути готовим до відсутності стежки, хащів та заломів.
Можливо, якщо б була доступною схема маршрутів, то туристи більше б ходили і витоптували ці стежки, але в даний час просто серед лісу може бути перетин декількох знакованих маршрутів і повна відсутність будь-яких натяків на стежку чи дорогу.
Особливе попередження розміщене на крайній марці, якщо йти від г.Парашка в сторону г.Віднога – на білому фоні марки видряпано “там ад і жопа“. Але здається цю фразу мандрівники можуть озвучити не раз і для інших районів.
Така типова ситуація є під г.Віднога, коли блистять марки на оцинкованій блясі, але проходу на сусідній хребет немає. Єгеря парку в районі Майдану сказали що стежки там давно ніхто не чистить, а в дирекції парку повідомили що всі ці маршрути розроблялись та маркувались без їхньої участі — їх просто ставлять перед фактом! Мені важко це зрозуміти, тому що всі маршрути в парках ми погоджували з адміністрацією!
Одна справа – стратегічні плани національного масштабу, але зовсім інша – знати місцевість і реальні гірські умови Сколівщини. Здавалось-би самий знаковий маршрут №1 національного значення мав би бути центром уваги даної ГО, але насправді він в більшості своїй є непрохідним. Саме тому я на картах показав тільки ті маршрути або ділянки маршрутів, які є прохідними для туриста середнього рівня. Підготовленим та досвідченим мандрівникам маркування фактично не потрібне, але хащі їм оминути таки не вдасться :).
Окремим питанням є марки на бляхах :). На відміну від автомобілістів, львівяни не завозили ці марки із-за кордону, а виготовляли певну кількість мабуть ще в домашніх умовах і потім кріпили їх до дерев чи стовпів. Якщо бетонним стовпам немає різниці, що на них вішають, то дерева здається не дуже радіють від цього. Признаюсь, що в 2008 році подібні знаки ми кріпили шурупами на маршрутах від села Липа, але це було взимку і місцева адміністрація наполягала щоб даний маршрут був зроблений саме в той період і не можна було чекати до весни. Я знав що це не є хорошою ідеєю і в цьому ми переконались ще раз тепер, коли ходили цими маршрутами. Металеві таблички вросли в дерево або зовсім відірвались і тому я не рекомендую робити таке маркування в лісових масивах!
Але щось мені видається що переконати в цьому керівництво Клубу… друзів природи.. буде неможливо! І буде з часом більшість лісових масивів львівщини в бляхах — адже саме цю систему “протиснули” львівські розробники як стандарт для знакування по всій Україні!
Так і хочеться сказати — бляха-муха…
Але не хочеться закінчувати на поганій ноті і наостанок хочу подякувати львівянам, які допомагали мені зробити цю карту такою.
Велотуристу Юрі Еліяшевському, який переконав мене показати Комарницький Діл та інші території, а не гору Маґура. Гірському провіднику Саші Нужному за ознайомлення зі скелями Ямельниці. Івану Горбацьо (Асоціація гірських провідників “Ровінь”) за можливість відчути прохід травами на маркованому національному маршруті вище туристичного притулку асоціації біля села Довге.
Окреме дякую Національному природному парку “Сколівські Бескиди” за поправки назв та надання точних меж парку.
Василь Гутиряк
П.С. Обіцяна репліка для редактора Гречаного з ДНВП Картографія.
Маршрути на даній карті можуть бути захищені авторським правом від їх розробників! І якщо Ви не хочете ходити в суд разом зі мною, то не рекомендую їх перемальовувати без їх згоди! Я навіть номери маршрутів задля цього не писав на карті :).
Я вже не один раз отримував попередження, що на мене подадуть в суд, якщо знаковані нами раніше маршрути (біля 2500 км) ми не перемалюємо на номерну систему знакування. Тому цього разу рекомендую двічі подумати перш ніж щось плагіатити!!!