Небезпеки туризму

Dominika Zaręba “Ekoturystyka”, Wydawnictwo naukowe PWN, Warszawa.

(вибіркові матеріали з книги)

Пастка туризму.

Господарча діяльність людини виявилась би мало оплачуваною, якби Матінка Природа виставляла би рахунки за використання її ресурсів. За підрахунками американських фахівців, загальна вартість вироблених товарів і наданих для людей послуг на протязі року є майже в два рази менша від вартості ужитків від природи. Фахівці порахували, що людство повинне платити 33 млрд. доларів в рік за використання різних елементів природного середовища.

Всі блага природи, якими є: річки, озера, моря, ліси, поля, коралові рифи і т.п. без міри використовують організатори та учасники туристичної діяльності. Без даних ресурсів туристична діяльність не мала б права на існування. Але в даний час щораз менше людей хоче проводити час на занедбаному узбережжі, забудованому готелями-блоками, чи в засмічених горах, перерізаних автострадами та гірськолижними витягами.

Питання негативного впливу туризму на природне та суспільно-культурно середовище перший раз було свідомо підняте в 50-х роках XX століття, коли він почав ставати масовим. Такі чинники як: швидкий розвиток комунікацій через підвищення рівня життя в багатьох країнах, скорочення часу праці, процеси урбанізації та зріст промисловості, підвищення рівня знань чи зростання ролі засобів масової інформації, які сприяли пізнанню світу, привели до того, що туризм став одним суттєвих господарчих чинників світу. В Європі перші симптоми негативної діяльності туристичної галузі було помічено в Альпах і на узбережжі Середземного моря. Виявилось, що неврівноважений, стихійний розвиток туризму приводить до суттєвого погіршення стану повітря та вод, деградації ґрунтів, знищення рослинного покриву, погіршення природних ландшафтів, зникнення культурних цінностей місцевих мешканців і т.п. Через це багато дуже цінних рекреаційних місцевостей назавжди втратило свою туристичну привабливість.

В 70-х роках розпочалась міжнародна критика негативного впливу туризму на природне, культурне та суспільне середовище. Бунт молодого покоління проти нерозважливого господарювання людини, яке знищує природні та суспільні цінності знайшов своє вираження також в новому підході до туризму. Молоді люди шукали альтернативні цілі для здійснення походів і нові підходи для пізнання світу; від поїздок очікували глибоких переживань та можливості детального пізнання різних закутків Землі і проживаючих там мешканців. В наступній декаді (80-ті роки) відбулись перші дискусії на міжнародних форумах щодо необхідності змін в підходах до розвитку туризму. Тоді ж появився термін «врівноважений розвиток». Але нові концепції отримали свою реалізацію тільки в 90-их роках, коли було зроблено перші конкретні кроки на предмет просування та підтримки екополітики в туризмі на світовому, державному, регіональному та місцевому рівнях.

Кінець XX і початок XXI століття приніс багато міжнародних декларацій, конвенцій та стратегій, які стосувались туризму та середовища, які мають надавати напрямок розвитку туристичної діяльності,  і серед них Екотуристична Декларація  з Квебеку, яка була прийнята в Міжнародний Рік Екотуризму (2002 рік).  Вслід за діяльністю міжнародних  туристичних організацій, державних інституцій та екологічних громадських організацій в даному напрямку почав працювати і туристичний ринок. «Екологізація» туристичної галузі і її пропозиції сприймаються через врахування нових потреб і очікування самих туристів. На ринку появляються пропозиції подорожей, які є пристосовані до вимог екологічно свідомих туристів. Нові тренди в туризмі, пов’язані, між іншим, з ростом екологічної свідомості туристів з економічно розвинутих країн, все більше стають основою для формування довготермінової політики в туристичній галузі.

Динамічний розвиток туристичного господарства буде і надалі все більше використовувати природне середовище, збільшуючи, між іншим, величину сталих відходів і стоків, займати все більші ареали землі під  розбудову туристичної інфраструктури і входити в нові, ще не займані закутки світу. Тому необхідно передбачити конкретні завдання, які б мінімізували або навіть намагались уникнути передбачуваних негативних наслідків, супроводжуючих розвиток туристичної галузі.

Межі витривалості середовища.

Здорове природне середовище характеризують дві основні властивості: біорізнорідність і здатність до збереження екологічної рівноваги. Біологічна різнорідність є проявом розмаїття різних форм життя на Землі. Дане багатство і багатогранність ресурсів нашої планети в сфері генів, ґатунків, екосистем і ландшафтів є гарантією існування природи в довготривалому періоді. Екологічна рівновага виражається в збереженні відповідних пропорцій між конкретними елементами середовища так, щоб відбувалось постійне відновлення спожитих ресурсів і залишилась збереженою вічність існування органічного світу. Природне середовище має здатність до утримання екологічної рівноваги, т.зв. здатність до саморегуляції. Навантаження на екосистему зі сторони діяльності людини може сприйматись тільки до певних меж і по їх переходу в ньому наступають невідворотні зміни. Перевантаження екосистем приводить до екологічної катастрофи, внаслідок чого багаті та різнорідні системи заміщуються простішими і убогішими типами, що в свою чергу знижує їх не тільки природну, але й економічну цінність.

В туризмі межі витривалості природного та культурного середовища, а також цілої туристичної інфраструктури та навантаження, яке виникає внаслідок інвестиційної діяльності, експлуатації існуючих об’єктів та відвідування даного району, визначаються показниками натуральної абсорбції та туристичної місткості.

Натуральна абсорбція відноситься до природного середовища та означає максимальну кількість туристів, яка може вільно перебувати на даній території без виникнення на ній негативних екологічних змін. Величина абсорбції виражається показником природної абсорбції, або величину допустимого навантаження на одиницю поверхні, яке, з однієї сторони запевнює комфортне перебування туриста, а з іншого боку не спричиняє деградації середовища. Визначення даного показника конкретно пов’язане з дослідженням рослинності, яка зазвичай є найважливішим елементом рекреаційного середовища і показником  туристичної привабливості даної території.

Межі витривалості екосистеми на різного роду діяльність людини часто визначаються  крайнім природнім порогом. Вирізняються три його типи:

  • кінцевий просторовий природний поріг, які інформує про те, які частини території можна, а які не можна використовувати;
  • кінцевий кількісний природний поріг, який визначає кількість туристів, які можуть одночасно перебувати на даній території без нанесення суттєвих пошкоджень природному середовищу;
  • кінцевий часовий природний поріг, який визначає можливості використання території в певних часових межах.

Туристична місткість стосується безпосередньо туристичної інфраструктури, музейних об’єктів та пам’яток, місць прийому туристів і т.п. Означає максимальну кількість туристів, яка на протязі певного часу може використовувати туристичну, комунальну інфраструктуру і т.п., не спричиняючи зменшення якості і об’єму туристичних послуг і не порушує суспільно-економічне життя в регіоні.

EUROPARC Federation (в минулому Європейська Федерація Природних та Національних Парків) вирізняє три типи туристичної місткості:

  • екологічна туристична місткість – ступінь, до якого екосистема, середовище, ландшафт чи туристична місцевість може сприймати різні наслідки розвитку туризму і пов’язаної з ним інфраструктури без втрати привабливості і краєвидів;
  • культурна та суспільна  туристична місткість – рівень, після переходу якого, розвиток туризму має шкідливий вплив на місцеву громаду, її життя та культуру;
  • психологічна туристична місткість – рівень, після переходу якого, основні цінності які очікують туристи (естетичні, рекреаційні, можливість відпочинку в тиші і спокою), були деградовані в результаті неправильного розвитку туризму.

Різні теоретичні методи оцінювання показників абсорбції і туристичної місткості рекреаційних районів на практиці є важкими до застосування. Насправді витривалість регіону до розвитку туризму залежить від місцевих умов. При визначенні рівня допустимої кількості туристів на даній території необхідно брати до уваги:

  • специфічні риси рекреаційної місцевості;
  • індивідуальний досвід і знання осіб, які управляють даною територією;
  • актуальну інформацію, отриману на підставі досліджень та моніторингу.

Багато туристичних регіонів і місцевостей через переінвестування і надмірне використання стають непривабливими для туристів. Гіпотетично існує 4 етапи життя продукту на ринку благ і послуг:

  1. Відкривають якийсь цікавий куточок світу, який пропонує тишину, спокій і можливість спілкування з природою. Невелика кількість туристів не порушує екологічну рівновагу і не перевищує показники абсорбції.
  2. Туристичне пропагування регіону притягує щораз більше людей, виникає туристична інфраструктура. Місце потихеньку втрачає оригінальний характер і неповторну атмосферу. Середовище починає втрачати здатність до саморегуляції.
  3. Стихійний і неконтрольований туристичний рух приводить до цілковитої деградації середовища разом із зникненням культурної ідентичності місцевих народностей.
  4. Нарешті регіон стає цілком виснаженим. Знищене, перетворене середовище встановлює новий рівень рівноваги, адекватний до змінених умов, але давній, туристично привабливий регіон безповоротно втрачає самобутність.Шкода природному середовищу, спричинена розвитком туризму.Надмірна концентрація туристичного руху в часі і на даній території, неправильна локалізація туристичних баз (часто в місцях з найвищою природничою цінністю), погані форми організації відпочинку та брак туристичної культури є основними причинами виникнення загроз.
    Вид шкоди Причина
    Забір землі та води Туристична інфраструктура забирає великі поверхні ґрунтів і споживає величезні об’єми води для експлуатації та утримання туристичних об’єктів
    Погіршення ландшафтів Туристична забудова, невідповідна природним ландшафтам регіону чи канонам традиційної місцевої архітектури; виникнення міні-міст, засмічення стежок і туристичних регіонів
    Загазованість повітря Моторизація та викиди із систем опалення
    Забруднення вод Стоки з готелів та баз, сміття, витік палива та масел з автомашин та моторних човнів
    Деградація ґрунтів Гірськолижні спуски, надмірний пішохідний туризм, розбудова туристичної інфраструктури, розміщення на природничо цінних територіях будівельного устаткування
    Знищення рослинності Витоптування, ламання гілок дерев, збирання рослин та грибів, гірськолижні спуски, надмірний пішохідний туризм
    Шкоди в тваринному світі Полошення звірів через надмірний галас, загибель тварин під колесами автомобілів, надмірний вилов риби та морепродуктів для туристичної гастрономії та пам’яток, автомобільний туризм, надмірний каяковий та водно-моторний туризм, пірнання

    Рада Європи виділила найбільш вразливі, з найкращими природними краєвидами, райони, якими є: приморські території (острови, прибережні води, коралові рифи, лагуни, пляжі тощо), високогірні райони, прісноводні екосистеми, антарктичне і арктичне побережжя. Велика частина даних територій охороняються законом.Будова та облаштування туристичних об’єктів потребує поглинання великої поверхні ґрунту. Появляються готелі, кемпінгові поля, місця стоянок, гірськолижні витяги, басейни, пішохідні шляхи, під’їзні дороги тощо. Згідно деяких досліджень на одне ніжліжне місце необхідно:

    • 30-90 кв.м. в готелі
    • 35-50 кв.м. на кемпінгу
    • 100-200 кв.м. на дачі
    • 100-500 кв.м. на великому туристичному об’єкті
    • 50 кв.м. в облаштованому туристичному притулку.

    Туристична інфраструктура створюється переважно поблизу найбільш привабливих ландшафтів, там де туристи очікують побачити мальовничі краєвиди з вікон готелів чи ресторанів. Відпочинкові об’єкти розміщують зазвичай біля підніжжя гірських хребтів, посеред лісових галявин, на берегах річок та озер. Навколо такої забудови часто виростають приватні дачі.Погіршення ландшафтівШкоди в живій природіДуже негативний вплив на рослинний покрив має спусковий гірськолижний туризм. Приготування трас для даних цілей пов’язане з вирубуванням значних об’ємів лісу, що приводить до т.зв. фрагментації лісового терену, а в подальшому і до суттєвих змін в екологічних зв’язках екосистеми. До внутрішньої частини лісу прибуває забагато світла і вітру, що негативно впливає на рослинний шар та птахів, які там мешкають. Туристські стежки, траси витягів часто перетинають звиклі шляхи переходів звірів, а також обмежують їх  територію проживання. Деякі види тварин можуть через це зовсім зникнути. Туристи часто полошать та турбують звірів, коли ведуть себе галасливо, чи навіть знищують гнізда птахів і нори звірят. Особливо небезпечним є період, коли відбувається вирощування потомства, так як батьки тоді можуть покинути своїх дитинчат.Даний вплив стосується перш за все місцевих мешканців, проживаючих на даних туристичних територіях, їх традицій, культури, звичаїв, віри та цінностей, родинних зв’язків, суспільних відносин і т.п. Дані речі є специфічними для кожної місцевості і саме вони характеризують даний район, а привнесення цивілізаційного розвитку, проявом якого є туризм, може знищити все це безповоротно. Особливо важко зберегти все це в економічно відсталих місцевостях та країнах, які розвиваються. З однієї сторони туризм сприяє соціально-економічному розвитку даних територій, що підвищує рівень життя людей, але з іншої сторони, взамін цього зникають культурні цінності, як духовні так і матеріальні. Ще більше, туризм вважають новою формою колоніалізму в багатьох країнах Третього Світу.

    Вид шкоди Наслідки в соціально-культурному середовищі
    Акультурація Зміни звичаїв і відношення до давніх традицій, переймання звичаїв від приїжджих
    Комерціалізація регіональної культури Поява халтури, псевдопам’яток, зубожіння та зникнення давньої духовної та матеріальної культури
    Занепад автентичності культурної спадщини та архітектури Космополітизм та стандартизація архітектурних форм, впровадження не характерних традиціям регіону архітектурних форм, розпорошена забудова, урбанізація території
    Знищення суспільних структур і роз’єднання місцевих спільнот Втрата авторитету родини, «неоколоніалізм», виселення місцевих людей з простих садиб туристичними концернами
    Зростання положення в суспільстві  місцевих людей Все «за гроші», відмирання родинних ознак гостинності, сердечності і привітності
    Погіршення якості життя місцевих мешканців, поява патологічних явищ Перебої в комунікації, проблеми з покупками, сміття, шум, погіршення стану середовища, передача інфекцій, ріст злочинності, проституції, алкоголізму, наркоманії, відтік доходів від туризму організаторам за межі регіону.
    Шкоди в матеріальних культурних цінностях Знищення чи спустошення пам’яток і місць світової спадщини, археологічних розкопок, музейних пам’яток, ремісництва тощо.
  5. Найістотніші шкоди соціально-культурному середовищу туристичних регіонів показані в наступній таблиці
  6. Вплив туризму на соціально-культурне середовище.
  7. Загрозою для рослинності, яка знаходиться на рекреаційній території, є безпосереднє її використання відпочиваючими і туристами та експлуатація туристичних об’єктів. Туристи, сходячи зі шляхів, топчуть рослинність, ламають гілки дерев, калічать кору, зривають рослини і нищать грибниці. У високогір’ях Карпат вони розбивають наметові містечка та вирубують у великих кількостях альпійську сосну на вечірню забаву. Туризм часто спричинює зміни в сортовому складі  різних екосистем, зникнення сортів дуже цінних та характерних для даної території, витіснення родимих рослинних зібрань і появу чужих. Цілковите відновлення знищеного, наприклад через витоптування, біоценозу наступає через 15-20 років, а приріст рослинності може наступити тільки через 5-10 років від моменту зборони ходіння по даній території.
  8. Скупчення в одному місці туристичних об’єктів псує природний ландшафт і погіршує естетичний вигляд території. Часто в туристичних регіонах будуються об’єкти, які абсолютно не вписуються в оточення і порушують родимий характер та забудову села та присілків, які віками намагались пристосуватись до оточуючої їх природи. Для даних цілей також використовуються матеріали, не характерні для даної місцевості, привезені з віддалених, абсолютно відмінних в культурному плані закутків світу.
  9.  В туризмі вода споживається в об’ємах, порівняльних з її споживанням в промисловості. Всі об’єкти туристичної інфраструктури потребують її у величезних кількостях – як для власних потреб так і до її обслуговування. Щороку одне ніжліжне місце «споживає» біля 350-1200 літрів води.
  10.  Забір землі та води
  11. Найважливіші шкоди природному середовищу, спричиненні туризмом, показано в даній таблиці.
  12. Масовий туризм становить загрозу для природного середовища порівняльну з діяльністю деяких галузей промисловості чи інтенсивного розвитку рільництва. Промисловість приводить до деградації природного середовища в 40 %, будівництво в 20%, комунікація, подібно до рільництва, в 15%, натомість частина туристичної господарки становить 5-7%.