Товариство Плай

Українське краєзнавчо-туристичне товариство „Плай”

Окрім польських туристично-краєзнавчих товариств, у період між І та ІІ світовими війнами, діяло багато клубів і товариств, пов’язаних з національними меншостями. Одним з найбільших товариств, яке здійснювало свою діяльність на наших теренах, було Українське краєзнавчо-туристичне товариство „Плай”.

Українське краєзнавчо-туристичне товариство „Плай” розпочало свою діяльність в 1924 році. Його статутними цілями були: заохочення краєзнавства, збір та опрацювання фізіографічних, етнографічних, антропологічних та археологічних матеріалів, організація з’їздів та конференцій, охорона та консервація археологічних пам’яток та пам’яток природи, пропагування та організація туризму, будівництво притулків для туристів, знакування маршрутів, проведення організованих виїздів на відпочинок, видання наукових праць і путівників.

Спочатку діяльність товариства обмежувалась межами Львова, де в той час знаходилась спостережна рада, але пізніше утворились філії в Перемишлі, Стрию, Самборі, Львові та Тернополі. Під кінець тридцятих років членами „Плаю” могло бути вже близько 300-500 осіб. Але цього було замало для активного представництва, що також обмежувало фінансові можливості Товариства.

В Товаристві існувало п’ять секцій – краєзнавча, екологічна, освітня, відпочинкова та спортивна, але у філіях проводилась лише вибіркова діяльність.

Найважливіші діяння Товариства

В сфері організації та пропагуванні краєзнавства:

  • проведення ряду викладів та читань;
  • організація циклу мандрівок по Львову і його околицях (наприклад на свято весни в Брюховичах, до Крилоса біля Галича тощо);
  • виїзди в гори;
  • фотовиставки.

В сфері будівництва туристичних об’єктів істотним досягненням Товариства було будівництво і утримання туристичного притулку на полонині Плісце поміж Ґрофою та Попадею в Ґорґанах. То був перший український гірський притулок для туристів.

Землю (близько 1 морга), на якому знаходився притулок, Товариство „Плай” отримало в оренду від Управи Греко-Католицької Метрополії у Львові. Там само було отримано на вигідних умовах і матеріали для будівництва. Разом з місцем під притулок „Плай” отримав дозвіл на користування мисливськими хатками і проведення туристичної діяльності на навколишніх територіях.

Автором проекту притулку був член „Плаю” інженер А. Пежанский. Побудовано було його в 1933-35 роках зусиллями громадськості під керівництвом доктора М.Саєвича. Збудований у бойківському стилі, притулок був дуже скромним, мав три приміщення і придатне для використання горище. У зв’язку із складними кліматичними умовами вже у 1938 році притулок вимагав серйозного ремонту.

Немає даних, що сталося з притулком, але найвірогідніше він був зруйнований під час бойових дій з воїнами УПА і знаходився за кількасот метрів від будиночка, який донедавна знаходився на полонині.

Спортивна діяльність Товариства обмежувалась участю в змаганнях по легкій атлетиці та гірськолижному спорті.

Значна увага в Товаристві надавалась охороні природи. Воно брало участь у плануванні створення українських природних парків, а в 1925 році ініціювало акцію по проведенню інвентаризації пам’яток природи.

В сфері освітньо-видавничої діяльності завдяки Товариству були видані перші в історії українські путівники для мандрівок в гори – туристичний провідник Є. Ю. Пеленського “Долина Опору і Стрия” та книжка Ю. Тарновича “Верхами Лемківського Бескиду”.

В період від січня 1937 р. до серпня 1939 р. “Плай ” щомісяця видавав туристично-краєзнавчий альманах “Наша Батьківщина ”. В циклі “Краєзнавча Бібліотека ” було також видано наступну літературу: А. Річинський “Старий город Волинь ”, М. Кордуба “Що кажуть нам назви осель ” та Г. Збінден “Мандрівка по гуцульських горах ”. В подібній тематиці також написані книги І. Крипякевича “З історії Гуцульщини ” (1929 р.), Ф. Коковського “Східними межами Лемківщини ” (1937 р.) чи Є. Ю. Пеленського “Матеріали до краєзнавчої бібліографії Галичини, Волині та Закарпаття ” (1936 р.)

Як видається, Товариство підтримувало добрі стосунки з польськими краєзнавчими товариствами, хоча і не завжди між ними було порозуміння. Так, товариство “Плай ” намагалось створити навколо Осмолоди власні туристичні маршрути, однак фактичну монополію на це на даних теренах мало Польське Товариство Татранське.