Історія шляхів

Із історії створення туристських шляхів на теренах Івано-Франківщини

(вибіркові матеріали)

В зв’язку з тим, що до 1939 року територія сучасної Івано-Франківщини належала Польщі, поглянемо на нашу історію їхніми очима. В даній вибірці використані матеріали із статей Барбари Бартиш, Єжи Каплона, Лешека Римаровича, Анджея Рущака та путівників Хенріка Ґонсьоровського.

Початки туризму в Східних Карпатах заклало наприкінці ХIХ століття Польське Товариство Татранське через свої східно – карпатські відділення. Розгалужені гірські пасма, глибокі і досить заліснені долини, розмаїття переплетень стежок ускладнювали орієнтування і не могли забезпечити безпеку подорожі. Саме тому в цих горах і була втілена в життя ідея знакування шляхів.

В 1880 році Чорногірським відділенням Товариства була ознакована стежка, яка вела до першого туристичного притулку на полонині Ґаджина. А в 1884 році (на три роки раніше, аніж це було зроблено в Татрах) був прознакований перший туристський шлях в історії польського туризму. Тоді було встановлено 56 дороговказів на стежках від присілка Красний Луг (що біля Красника) на г. Говерла через Зелене, Шибене, Піп Іван, Шпиці, Данцеж. На всіх вершинах були встановлені двомовні таблички з їх назвами.

У 1900 році було проведене маркування туристських маршрутів з Ворохти на Кичеру і Кукул, з Яремчі на Явірник, М. Ґорґан, Чорногорицю, Маковицю, Велику Рокиту та до Женецького водоспаду і скель Довбуша, де були встановлені численні вказівники.

Найбільш результативним для знакування був період між І та ІІ світовими війнами, коли в Східних Карпатах було прознаковано 1909 км нових туристських шляхів із 2291 км, які були прознаковані в усіх польських горах. Наприкінці 1933 року лише Станіславський відділ Польського Товариства Татранського опікувався 500 км туристських маршрутів в районі Ґорґан та Чорногори. Цим же відділом в 1937 році у Ворохті було організовано Чорногірську добровільну рятувальну службу.
На кінець 1938 року відділи ПТТ уже опікувались цілою системою гірських туристських стежок, в тому числі Львівський відділ – 600 км, Станіславський – 900 км, відділ у Коломиї –190 км.

Але найважливішою туристичною подією того часу стало знакування Східно-Карпатської частини Головного Карпатського Шляху, здійснене в 1925-35 роках. Шлях проходив колишньою територією Польщі — розпочинався від Судетів, що на межі Польщі та Чехії, і закінчувався на теперішньому кордоні України з Румунією. Східна частина Шляху починалась від Сянок і закінчувалась на г. Стіг.
Шлях мав допомогти туристам побачити найкращі, найбільш характерні для Східних Карпат хребти. Він був поділений на одноденні відрізки, які розпочинались та закінчувались в місцях, де турист міг залишитись на ночівлю та при необхідності поповнити запаси продуктів. З такою метою було заплановано звести ряд притулків місткістю біля 40 місць для ночівлі вздовж головного бескидського хребта та місткістю біля 100 місць – у найважливіших туристичних та лижних центрах. Ці притулки за виглядом та облаштуванням повинні були відповідати архітектурі та культурі того регіону, в якому вони знаходились. За описом Х. Ґонсьоровського, планований перехід Шляху мав тривати близько 18 днів з днями для відпочинку.

Східно-Карпатська частина Шляху складалась з 8 відрізків: 3 відрізки знаходились на теренах теперішньої Львівської області, 5 інших – на Івано-Франківщині, де більшість відрізків Шляху проходила через Ґорґани; і лише частина восьмого відрізку — Чорногірським гірським масивом. Значна частина притулків того часу знаходилась неподалік від Шляху, в зв’язку з чим до них та інших привабливих місць вели десятки кілометрів бічних та з’єднувальних шляхів.
Перебіг Головного Карпатського Шляху на теренах Івано-Франківщини до 1939 року
4-й відрізок
перевал Вишківський (в даний час Торуньський) – г. Вишківський Ґорґан – долина р. Свіча – траверс вершини Поганець – г. Сиваня Лолінська – пол. Солотвинка – г. Молода – долина річки Молода (урочище Кругле)
5–й відрізок
урочище Кругле – став Ґроф’янський – г. Ґрофа – полонина Плісце – хр. Паренки – г. Попадя – потік Петрос – Довга Поляна – притулок на Ялі (район сучасної Різарні)
6-й відрізок
притулок на Ялі – лісничівка на хр. Матагів – г. Висока – г. Ігровець – пер. Боревка – г. Боревка – г. Сивуля – пол. Бистра (пол. Рущина) – траверс Негрової – г. Окопи – долина потоку Салатручіль – с. Бистриця
7-й відрізок
с. Бистриця – потік Довжинець – г. Пікун – г. Довбушанка – притулок під Довбушанкою на полонині Нижній (теперішня Новобудова)
8-й відрізок
полонина Нижня – г. Бабин Погар – г. Малий Ґорґан – г. Синяк – пол. Хом’яків – г. Хом’як – роздоріжжя у с. Татарів – с. Паляниця – с. Яблуниця – c. П’ятихатки – смт. Ворохта – г. Кукул – ур. Завоєля – ур. Заросляк – г. Говерла – оз. Несамовите – г. Піп Іван – г. Васкул – г. Вихід – г. Стіг

Сучасна історія знакування

В Івано-Франківській області 

Дискусія щодо створення системи знакування туристських шляхів на Україні була розпочата влітку 2002 року на семінарі, який відбувся в місті Яремчі за участі сусідів з Львівської області та представників Польщі. Після вивчення та аналізу систем знакування маршрутів в інших державах в 2004 році нами (Г.Мельник та В.Гутиряк ) були визначені та написані основні засади майбутньої системи знакування, яку ми почали втілювати на наших теренах. В її основу були закладені принципи так званої «карпатської» системи, яка знайшла своє застосовування переважно у всіх державах Карпатського регіону. Згідно неї знакування шляхів здійснюється в залежності від кольору марки (червоний, синій, зелений, жовтий та чорний) на білому фоні з розмірами знаків 150х100мм (Польща) та 100х100мм (Чехія та Словаччина).
Знакування шляхів на території області розпочато в 2002 році регіональною фундацією «Карпатські стежки», коли було прочищено та марковано маршрут з Торуньського перевалу через Вишківський Ґорґан в долину річки Свіча, який є частиною Східно-Карпатського Туристичного Шляху (СКТШ). Концепція СКТШ передбачає створення мережі з’єднаних між собою шляхів, об’єднаних навколо центрального, на якому планується зведення туристських притулків та обладнання місць для відпочинку туристів.
В 2003 році фундацією було прочищено та прознаковано 50 км СКТШ, в 2006 році в результаті реалізації спільного проекту з COTG PTTK (Polska Pomoc) було прознаковано 115 км шляхів, а починаючи з 2005 року дану концепцію затверджено обласною адміністрацією і на її виконання виділяється фінансування (щорічно близько 100 км шляхів). На кінець 2011 року на території області прочищено та прознаковано близько 900 км шляхів для туристів в шести гірських районах.

 На Закарпатті
За часів незалежності України ідея маркування маршрутів на Закарпатті була вперше сформульована в 2004 році проектом FORZA через створення Закарпатського Туристичного Шляху (ЗТШ). ЗТШ – це концепція мережі пішохідних туристських шляхів, головна нитка яких проходить через основні хребти Закарпаття та охоплює туристичні маршрути різної довжини, видів та рівнів складності. Протягом 2005-06 років було вперше прознаковано більше 110 км головної вітки ЗТШ в Рахівському та Воловецькому районах (в останньому за дофінансування проекту Polska Pomoc).
Ініціатором маркування туристських стежок в Ґорґанах в 2006 році також було Карпатське туристичне товариство ((Karpatský turistický spolek СAV, Чехія) та Інтернет-портал http://www.karpaty.net/, який в районі селища Усть-Чорна співпрацював з місцевою гірською рятувальною службою під час створення туристичної мережі та пропагування регіону, постраждалого від повені. Метою CAV було об’єднання стежок у гірському масиві Ґорґани з уже існуючими маркованими стежками в Івано-Франківській області. Система туристського маркування була створена у співпраці з українською гірською рятувальною службою.
Згодом співпраця з фундацією «Карпатські стежки» дала можливість виникнути цілісній системі туристських трас в гірському масиві Ґорґани. Район Усть-Чорної був з’єднаний туристськими маршрутами у західному напрямі – до сусіднього Колочавського району (перехід через полонину Красна), і на схід – у напрямі Ясиня через масив Свідовець.
Протягом 2007-09 років було розмічено понад 250 кілометрів маршрутів. Маркування туристських маршрутів в районі Усть-Чорної, Колочави та Синевира було до фінансоване урядом Чеської республіки за посередництва благодійного товариства «Людина в скруті», а також різними спонсорами та безпосередньо маркувальниками з Чехії, Польщі та України, які виконували дані роботи на волонтерських засадах.
На кінець 2011 року чеськими волонтерами на Закарпатті знаковано близько 650 км маршрутів.