Виданням карти Сколівських Бескидів було розпочато новий етап створення карт територій, які знаходяться в стороні від Головного Карпатського вододільного хребта. Але ця територія була відомою широкому загалу.
На протилежність Сколівським Бескидам, назва Ґорґанське низькогір‘я вживалась вкрай рідко і я прочитав декілька досліджень задля того, щоб переконатись що саме ця назва якнайкраще характеризує даний район.
Але в карту входить також частина Сколівських Бескидів з їх найвищою вершиною Магура (1362,7 м) І тільки тому що Ґорґанського низькогір‘я на карті подано територіально більше, друга підназва карти подана як Приґорґанські Бескиди, хоча така назва зустрічається не так часто. Якщо хтось з науковців матиме навіть аргументоване заперечення, то моя відповідь прозвучить наступним чином – я не збираюсь дискутувати на цю тему, тому що це комерційна назва карти, наближена до реальних особливостей території 🙂
Від самого початку я визначив карту Ґорґанське низькогір‘я. Приґорґанські Бескиди як комерційно непривабливу, тому що під час поїздок ми не зустрічали туристів, які б туди їхали. А якщо вони і їхали в цьому напрямку, то їх кінцевим автобусним пунктом були популярні Осмолода, Гута та Мислівка, а залізничним – станція Тухля чи Славське. Під час чергової поїздки в Гриньків в осмолодському бусі, в розмові з туристами я сказав що “попсові” території в нас закінчились і хто хоче побувати в Ґорґанах чи Бескидах і не побачити там туристів, то ласкаво просимо на цю сторону! :).
Але краще їхати поза ягідно-грибним сезоном, тому що в сезон любителів назбирати дарів природи там може бути більше аніж туристів в популярних місцях! Привабливими вони можуть бути також для любителів пошукати давні металічні вироби (котрі до сих пір там ще не побували). А ті, що вже там були, тепер зможуть показати на карті друзям в якому місці вони відкопали конкретну річ зі свого бойового арсеналу :).
Карта макетована таким чином щоб можна було вийти на хребет Аршиця від населенних пунктів з північно-східної сторони або дослідити долину річки Мізунька з єдиною працюючою вузькоколійкою, по якій курсує “Карпатський трамвай”. В цю долину інтенсивно прокладаються нові лісові дороги, але незабаром їх може стати ще більше і вона стане більш доступною для туристів.
Місцеві мандрівники найчастіше відвідують поріг Кривуля (Мізуньський вдсп. – фото на титульній сторінці), вершини Лиса, Люта, Щавна, Скородна та Брустурувата, хребти Яворина, Хом, Явірник, Ангелівську Домну, Хрест в пам’ять Святої тверезості :). Варто оглянути також експозицію Центру Спадщини Вигодської вузькоколійки.
В долині Мізуньки є декілька маленьких водоспадиків, які я не показував на карті через розташування їх на маленьких бічних потічках. Натомість показав водоспад Святого Миколая біля села Закерничне, але до нього варто навідатись тільки ранньою весною, хоча сама чаша та підхід до нього є дуже мальовничими в будь-яку пору року.
На хребті Аршиця залишалась без назви одна вершина між горами Нередів та Менчелик. Місцеві лісівники з Липовиці називають її дуже просто — Гола. Якщо хтось раптом матиме інші варіанти назви цієї вершини, то буду виправляти, звичайно якщо він її не сам придумав :).
Традиційно буду вдячний за зауваження та помилки, які будуть знайдені на даній карті — я приділив їй стільки часу, скільки було на це можливості та фінансових ресурсів. Мені одночасно було потрібно ще працювати над оновленням наступної карти популярного району, яка планується до перевидання наприкінці липня.
То ж очікуйте незабаром відому карту із невеликим сюрпризом 🙂
Вдалих мандрівок з нашими картами!
Василь Гутиряк