На початку нашої діяльності Польске Туристично-Краєзнавче Товариство (PTTK) було першою організацією, яка запросила нас на зібрання Європейської асоціації мандрівників в місто Краків в 2003 році. З того часу минуло 10 років і в 2013 році завдяки нашій наполегливій праці ми маємо можливість стати повноправним членом найбільшої туристичної асоціації пішохідних мандрівників Європи. Організація налічує 55 організацій з 30 країн Європи та 4 асоційованих члена (США/Канада, Ізраїль та Марокко) загальною чисельністю більше 3 млн членів та займається європейськими далекобіжними мандрівними шляхами. Більше інформації про асоціацію можна прочитати тут.
За підтримки та наполегливості чеських партнерів, в грудні 2012 року нами була подана заявка на вступ і наприкінці січня 2013 року вона підтримана Президією даної організації. Підтвердження членства ще формально має дати з’їзд даної організації, який планується на жовтень 2013 року, але, як стверджують члени Президії, перепон для цього немає.
On Tue, Feb 5, 2013 at 8:20 PM, President ERA
The ERA-presidium has on its meeting 25-28 January 2013 in Munich discussed the different proposals from the Ivano-Frankivsk Regional Foundation “Carpathian paths”.
Membership:
The presidium will support the membership of the Foundation when applied for at the annual General Meeting of ERA in October 2013. The Presidium find the Foundation fulfill the conditions for full membership.
Після набуття членства у нас появиться можливість прокладання на території Українських Карпат планованого європейського далекобіжного шляху Е8, який проходить наступними країнами Європи – Ірландія, Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Австрія, Словаччина, Польща ….. Болгарія.
Е8 Irish Sea – Rhein – Main – Donau – Karpaten – Rhodopen
Cahirciveen (IRL) – Dublin – Liverpool – Yok – Hull – Europort – Nijmegen – Klve – Grüggen – Aachen – Bonn – Koblenz – Oberwesel – Donnersberg – Worms (option: Speyer – Heidelberg) – Wertheim – Tauberbischofsheim – Kelheim – Regensburg – Passau – Oberkappel – Karlstift – Gmünde – Geras – Hardegg (option: Vranĕnít – Vranov n. D.) – Retz – Wien – Bratislava – Trenèin – Dukla-Pass – ….. – Sofia – Rhodopen (BG)
Пробіли між назвами говорять про те, що за відсутності українських членів, румунські організації не мали можливості визначити та узгодити перебіг даного шляху в напрямку Болгарії. Тепер така можливість вже буде і ми вже надали свої пропозиції.
Також ми надали пропозицію щодо прокладення по нашій території європейського далекобіжного шляху Е3 (Atlantic – Ardennen – Erzgebirge – Karpaten – Black Sea), який в даний час ознакований до стику із шляхом Е4 в районі Прешова-Кошіц (Словаччина) і подальший його перебіг ще можна змінити.
На території Українських Карпат нами спільно з партнерами вже ознаковано вже близько 2000 км пішохідних маршрутів на двох паралельних шляхах – Східно-Карпатському та Закарпатському пішохідних шляхах (СКТШ та ЗТШ).
СКТШ в даний час має протяжність близько 200 км і слідує північними схилами, а ЗТШ – близько 335 км і прокладений в південній частині Українських Карпат.
Від самого початку, ще в 2001 році, СКТШ планувався як пішохідний шлях в межах Івано-Франківської області з можливістю його продовження на сусідні Львівську та Чернівецьку області. За сприяння управління туризму Івано-Франківської ОДА, на території області він наближається до свого завершення (ознаковано гірські території від Долинського до Верховинського районів) і подальше його спрямування залежить від зацікавленості в ньому сусідніх областей.
ЗТШ розпочато в 2004 році україно-швейцарським проектом FORZA і він має суттєво більші шанси на швидке його завершення, адже ним в даний час вже опікуються спільно чеські та українські громадські організації в рамках Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці з розвитку промаркованих пішохідних маршрутів, підписаного між Посольством Чеської Республіки в Україні та Закарпатською обласною радою.
Після вивчення досвіду США, в 2011 році виникла ідея в майбутньому об’єднати дані два шляхи в один і створити один брендовий шлях під умовною назвою Карпатське пішохідне кільце, але вона не отримала підтримки чеських партнерів, які схиляються до того, щоб тут проходили два європейські далекобіжні шляхи – відповідно Е8 північною та Е3 південною частиною. Зрештою, обидві пропозиції не перешкоджають одна одній і можуть бути реалізовані в майбутньому.
Для чого потрібні таки шляхи в Українських Карпатах?
- Це допоможе відкрити Україну не тільки для футбольних фанатів, а й людям, які люблять відпочинок наодинці з природою.
- Співпраця з партнерськими організаціями Європи наблизить нас до європейських цінностей та сприятиме обміну.
- Для зручного перетину кордону туристами будуть необхідні додаткові прикордонні переходи і спільна діяльність в цьому напрямку сприятиме їх відкриттю.
Звичайно знайдуться скептики, які напишуть що в результаті багаті іноземці витоптуватимуть наші гори. Але таким самим чином після вже недалекого відкриття безвізового режиму з ЄС, наші мандрівники зможуть подорожувати горами Європи і лозунг “Європа без кордонів” стане більш реальним. Можливо тоді наші туристи менше смітитимуть і в наших горах і відношення до природи стане більш уважнішим?
Дані чинники є зовнішніми і сприятимуть наближенню України до інтеграції в європейську сім’ю. Але більш важливим для нас мабуть є внутрішній, який полягає у створенні об’єднання зацікавлених в цьому людей – як окремих мандрівників так і підприємництва.
Фундація створювалась 12 років тому групою однодумців з метою розбудови інфраструктури для активного відпочинку і за ці роки вона доказала свою ефективність. Але в своїй суті, фундація, це невеликий фонд, який знаходить фінанси та матеріальні ресурси і витрачає їх на необхідні для громадськості потреби. Фундація і далі продовжуватиме дану діяльність до завершення створення мережі знакованих маршрутів, але виникає потреба в створенні громадської організації клубного типу (спілки, клубу, товариства), яка би займалася опікою та утриманням даних шляхів в Українських Карпатах та була б загальнокарпатською. Тому дану інформацію прошу сприймати як закликом до створення такої організації.
В 2005 році завдяки коштам, зібраним громадськістю через мережу Інтернет, вдалось звести каркас та закупити матеріали для відновлення туристичного притулку на полонині Плісце. Відбудова та ремонт цього, та інших будиночків здійснювалась силами волонтерів та небайдужих туристів. Це є свідченням того, що є багато бажаючих допомогти. Але в багатьох випадках більшості небайдужих до цього не завжди вдається бути в потрібний час в потрібному місці і тому майбутню організацію варто створювати, основуючись на членських внесках. Якщо не вдається допомагати фізично то завжди буде можливість долучитись фінансово! Звісно з подальшим публікуванням організацією кошторису витрат на свою діяльність і звіту за них.
Мій дванадцятирчний досвід каже, що навіть найкращі ідеї не можуть бути повністю реалізовані без економічного підгрунтя. Членські внески додадуть стабільності в діяльності і можливо навіть дадуть змогу утримувати виконавчий персонал. Приклад інших держав каже що це є реальним і тільки ми самі собі можем доказати, що наша громадська активність та думка є не гіршою за європейську чи американську. Якщо цього не вдасться зробити, значить такими ми є і тоді нема чого кивати на інших та вимагати від них чогось!
В європейських клубах керівниками є переважно старші за віком люди, які мабуть мають ще бажання і час цим займатись. Але в нашій ситуації із започаткуванням ініціативи, на моє переконання, потрібні більш молоді кадри. Хоча знайти їх буде на порядок важче.
Для прикладу, в Клубі Зелених Гір (GMC) на початку його створення були більш старші активісти, але в останній рік керівником є суттєво молодша людина без гірського досвіду, але з хорошими менеджерськими якостями. Добре підібрана команда однодумців може дати хороші результати, якщо розподілені напрямки і кожен виконавець займатиметься тим, що йому найбільше підходить.
Мій досвід каже про те, що не можна тільки пропонувати ідеї і чекати щоб їх хтось виконував – треба самому братись за те, в чому переконаний. Саме тому багато з напрямків, які планувалось розвивати, не отримали свого продовження – просто немає кому цим займатись! На жаль, у нас поки ще існують принципи Країни Рад, коли більше порадників, аніж виконавців, які не готові самі реалізовувати те, до чого вони закликають. Будь-які перепони можна здолати, якщо на це є бажання – переконанням, енергією, напористістю, надоїданням і т.п.
Наразі немає перешкод щоб фундація стала членом європейської асоціації мандрівників, але чи зможемо ми, як організоване карпатське товариство стати такими членами, залежить також від вас, мандрівники України!
Василь Гутиряк