Після перевидання карти «Центральні Ґорґани» ми зайнялись дослідженням району Мармароських гір. Ця територія частково досліджувалась в 2013-2014 роках під час проведення на ній маркувальних робіт. Тому в новому виданні карти “Мармароси” подані реально марковані в терені маршрути, а не плановані, як у попередньому.
Значна увага приділялась дослідженню суміжних Гринявських гір, але також було здійснено 2 виїзди в район села Богдан для дослідження території під Україно – румунським кордоном. В загальному на карту додано нових та перевірених ~225 км доріг та стежок.
Особливістю даних досліджень була різниця в знайдених нами стежках. Нам зустрічались єгерські стежки, господарські чіпаші-копанки, але найбільш цікавими виявились вівчарські стежки. На карті ми не маємо можливості якось виділяти їх, але слід бути готовим що вони можуть привести туриста просто в нікуди – хоча це «нікуди» насправді є просто їх територією для випасу.
Не рекомендуємо туристам для проходження стежку по хр.Радомир-Ґрунь, тому що вона заросла хащами та завалена деревами. В той самий час траверсні стежки цього хребта чистяться вівчарями так як використовуються ними для перегону овець.
Під час дослідження виходу на Олан ми переконались в тому, що вівчарі виганяють отари просто лісом, і загальний звук від овечих дзвіночків можна легко сплутати з роботою двигуна автомобіля. Інші вівчарі розповідали що зібрані отари зі своєї місцевості вони можуть переганяти до місця літування і декілька днів, тому не варто шукати овечих стежок в нижній частині долин гірських річок – вони є тільки наверху і є суттєво кращими від стежок, по яких ходить дичина.
Верхню стежку до озерця під горою Піп Іван Мармароський ми не показували, незважаючи на наявність треку, тому що не встигли пройти нею. Також маємо інформацію, що в мокру погоду вона не є безпечною і тому без її проходження ми не взяли на себе цю відповідальність. Але не менш цікавою є нижня вівчарська стежка, яка часами губиться на зарослих лопухами полянах і є безпечною.
Наголошуємо на тому, що на картах показана реальна прохідність стежок – якщо стежка чи дорога пропала або завалена, то в цьому місці є розриви. Слід також враховувати, що не існує можливості перед кожним виданням перевіряти всі наявні стежки чи дороги, тому будемо вдячні мандрівникам за інформацію про їх теперішній стан – пишіть на електронну скриньку про наявність проблемних місць в маркуванні та невірно поданої інформації на виданих нами картах.
До сленгової назви “Мармароси” (інакше Мармароські гори) в новому виданні ми додали давню назву Мармарош, так як місцевому населенню ця назва є більш звичною. Також цю назву краще знають іноземці, хоча також вживають і румунську Марамуреш.
Внесено зміни також до назви гори Неняска – здається цю назву подано тільки на 2 картах, консультантом в яких була одна й та ж людина. Піднявши історичні джерела та більшість з виданих раніше карт, ми прийшли до висновку що правильнішою є назва Нєнеска або Нєніска, хоча радянські картографи перевели її як Нієнішка. Іншої особливістю цієї гори є наявність двох вершин – Нєніска Мала та Нєніска Велика. Між ними невелика різниця у висоті і румунською їх назвали Міса та Маrе. Місцевий виголос може звучати як Нініска – можливо тому що вона і не велика, і не мала – ну майже рівна, якою і є насправді :).
Оновлена карта перевидана на шведському матовому папері, більш стійкому до згинання, і сподіваємось, що вона більше сподобається мандрівникам аніж попереднє видання.
Вдалих подорожей з нашими картами!