Маркування маршрутів
Напевно всі туристи вже знайомі із маркованими маршрутами в Українських Карпатах і звикли що вони є. Але тільки члени фундації до 2012 року знали про те, що насправді більшість існуючого маркування було зроблено 2 особами — мною та Василем Фіцаком. Від 2008 року до нас приєдналась Оленка Гринчишин, а короткий період часу в цьому приймав участь також Юрко Гудима. На Закарпатті маршрути розробляли та маркували чеські волонтери, але маршрути, прилеглі до Івано-Франківщини розроблялись мною та маркувались нашою групою. Траплялись також спільні виїзди на знакування разом з чеськими волонтерами. В результаті цієї діяльності від 2002 до 2014 року та території трьох Карпатських областей України було промарковано близько 2500 тис км маршрутів (окрім Львівщини).
Якщо умовно розділи кілометри на роки то вийде біля 200 км маркованих маршрутів щорічно. І я можу підтвердити, що маркувати 100 км маршрутів на рік для однієї групи марувальників не є великою проблемою, якщо цим постійно займатись! Окрім маркування ще потрібно замінювати дороговкази та стовпчики, на які вони кріпляться, і це також коштує гроші та займає достатньо часу!
Але на даний час в мене виникає запитання — чому ми повинні це робити і витрачати свій час та кошти стільки років, а інші просто це споживати? І скільки може тривати цей благодійний туристичний марафон?
Цьогоріч ми спробували оновити маркування більше 100 км маршрутів 3 групами без заміни дороговказів і це не стало великою проблемою для нас. Але якщо враховувати що кілометраж всіх маршрутів в 25 разів більший і добирання до них значно складніше, то можете собі уявити скільки це займе часу і коштів! Тому потрібно щось міняти або бути готовим до того, що будете ходити без маркування.
Для кращого розуміння ситуації, напишу як це виглядало в 2017 році в нашій групі “Стежки та мапи”. І стверджую, що при бажанні та невеликому навчанні оновлювати маркування може будь-хто! І коли туристична спільнота вважає, що хтось має цим займатись, але тільки не вони, бо вони важко працюють і в гори можуть поїхати тільки відпочивати, то прочитайте наступне.
Оновлювати маркування краще мінімум вдвох, тому що одній людині вакжо одночасно нести наплічник та відерце з фарбою. Тому у випадку, якщо людина має тижневу роботу, це можна робити тільки по вихідних. Також в ці вихідні не повинно бути дощу.
Ми витратили 5 вихідних (2 +3 святкових дні) та 1200 грн на паливо і відновили близько 50 км маршрутів (з них 17 км за допомоги автомобіля). Натомість ми могли в ці дні поїхати на дослідження для карти і в результаті карта Сколівські Бескиди могла вийти на 2 тижні раніше — не 28 вересня, а 14 версня, і ці два осінніх тижні для продажу карти є дуже важливими в комерційному плані! Але я свідомо пішов на втрати і потратив час на маркування для суспільної користі!
Ці цифри приведені для розуміння того, що не тільки мешканці карпатських областей мають можливість це зробити, але також нічого не заважає мешканцям інших областей України цим зайнятись — всього-навсього потрібно виділити в сезоні декілька вихідних днів і певну суму грошей на добирання. Різниця буде тільки в тому, що ми спимо у себе в квартирі, а Вам прийдеться ці ночі провести в потязі.
Якщо у декого знаходиться час тричі на рік поїхати поїсти бограчу в горах, то що може заважати виділити 2 вихідних дні щоб відновити один із маркованих маршрутів?!
Притулок на пол.Плісце та колишні мисливські будиночки.
На популярних туристичних форумах влітку з‘явилась інформація щодо реконструкції 2 поверху притулку на полонині Плісце, але коли я намагався вияснити ситуацію і написати свої зауваження до цього, то тема відразу була видалена разом з моїми коментарями. Тема була спочатку спровокована, а потім видалена модератором, який є активним членом товариства “Карпатські стежки”. А нещодавно згоріла хатинка під Яйком Ілемським і знову цю тему перенаправили в іншому напрямку — давайте обговорювати віртуальну оплату за хатки, а не причини, чому це відбулось. Тому що причини можуть відкрити іншу картину.
Хатки з даними пічками до початку розвалу СРСР переважно були закритими на ставні зсередини і ключі від дверей мали тільки єгеря. Коли потрібно було там заночувати, то через знайомих знаходився вихід на єгеря і після відвідування хатка закривалась — тобто за хатками був нагляд. Чому потрібен був нагляд ми зрозуміли пізніше, коли декілька разів хатки починали загорятись і ми їх гасили всім чим попало.
Всі рази, коли відбувалось загоряння, воно відбувалось на стику металевої труби зі стелею або дахом, покритим ґонтою. Тобто основна причина більшості пожеж це труба!!! Саме на стику з дерев‘янними контрукціями вона найшвидше перегнивала та пропалювалась і через вилітаючі іскри займались сухі дерев‘яні конструкції! І коли вчасно це не помітити, то загасити полум‘я у верхній частині хати без допомоги направленої струї нереально — а вогнегасників на хатах ніхто не ставив.
За моєї пам‘яті, останніми згорівшим хатками в районі Осмолоди були хатинки на Ґонтарці та в сідловині між Канусяками, які спалили п‘яні неадеквати, вчасно не побачивши загоряння. Але і вони підтверджували факт, що від труби починала горіти стеля або дах і далі займались стіни. В такому випадку встигаєш прокинутись та вискочити з хати в чому-попало, але залишаєшся живий.
Якщо б хати починали горіти від підлоги, то ночуючі або відчули це швидше (завдяки диму), або згоріли разом з хатою — але таких випадків я не пригадую! Іншою небезпекою хати з пічкою може бути чадний газ, якщо вогонь в пічці “задихнеться” і цього не помітять відпочиваючі в ній.
Виходячи з цього, я впевнений на 99% що хата під Яйком Ілемським згоріла через недогляд за трубою і тільки 1% даю на умисний підпал! І якщо дуже захотіти знайти крайнього, то ним може виявитись навіть той, хто в 2013 році визвався взяти шефство за цими хатками (мав виграний Ґрант), що передбачає не тільки слідкувати за наявністю віників та журналів, а вимагає певних вмінь та знань!!!
Цей “універсальний фахівець” бачить комерцію у хатках на моїх картах, але не бачить своєї комерції у поданих ним без відома керівників громадських організацій Ґрантах! То ж товаришу з вибірковою пам‘яттю нагадаю, що хатки на картах розміщувались тільки ті, які лежать поблизу знакованих туристських маршрутів — туристи і так би про них дізнались. Інші я не показував. І власне товариство розпіарило не показану на моїх картах хатку під час проведення акції на Млинках!
І цьому “умовно крайньому” я не рекомендую називати мисливські хатки туристичними, тому що, якщо не дай Боже будуть жертви, то когось змушені будуть призначити таким! І інформація про відповідальне за них товариство допоможе цього крайнього визначити!
А коли друг-модератор “умовно крайнього” ще й піднімає питання оплати за доглядом над хатками, тоді варто готуватись до повної відповідальності за все, що там може відбуватись! Адже хатки фактично є власністю лісового господарства і якщо товариство спробує брати за це оплату, то це може відбуватись або незаконно, або шляхом заключення Договору оренди і зі всіми наслідками по цьому.
Ще перед відновленням притулку на Плісце я починав робити кроки, щоб зробити його нашим офіційно, але вникнувши в тему оренди державного майна та землі, я категорично відкинув цю ідею і притулок на Плісце було відновлено для постановки на баланс ДЛГ. Тому що простого законного механізму це робити немає, або ж це створює такі проблеми, що цим займатись не будеш.
“Крайнім” також можна стати і на притулку Плісце, якщо робити те, що робить товариство, ховаючись від публічності (до моменту написання тексту проекту реконструкції немає у відкритому доступі!).
Притулок на пол.Плісце — це моя власна ініціатива задля віддання шани Українському краєзнавчо-туристичному товариству „Плай”
Я був ідеологом цього проекту і тільки я один брав участь у всіх виходах та роботах, які там проводились! Напевно у інших волонтерів були інші цілі, але тут я дозволю собі нагадати всім, з якою метою він будувався і чому я маю право знати про те, які роботи з реконструкції там проводяться.
Проект Плісця розробляв на моє прохання архітектор з Вигоди. Дозвіл на реконструкцію старої мисливської хатини у притулок отримав особисто я після поїздки до начальника Державної служби заповідної справи Міністерства екології і він дав цей дозвіл після 5 хвилин спілкування зі мною (без хабаря!). В часи президенства Кучми керівники району та ДЛГ не могли в це повірити і вирішили що я маю нормальний “дах”, якщо так швидко вирішую складні для них питання. Але коли пізніше вони довідались що за мною нікого немає, то півгодинну лекцію на тему “як тобі вдалось нас всіх так обманути?”мені таки прийшлось вислухати.
Я спеціально купив Ниву для полегшення виконання всіх робіт і перелічу тільки основні з тих, які стосуються притулку:
1/ Організовував і заготовлював матеріал для будівництва та був присутній в процесі зведення.притулку.
2/ “Шпаківня” на 2 поверсі зроблена майстрами на моє прохання і я власноруч робив покрівлю на неї —Пилипович, Олег Першин та Василь Фіцак сказали що робити її має той, хто цю фігню придумав :).
3/ 10 днів самостійно викладав каміння фундаменту хати, хоча майстри мені говорили що вистачить тільки поставити стовпчики. Але стовпчики вже зігнили, а на камінні тримається вся хата!
4/ “Діставав” всіх, коли потрібно було зробити термінові роботи :).
5/ Наполіг щоб в хаті була вимурована кам’яна пічка з димарем щоб притулок не спалили — в ті часі була домовленість з лісгоспом що за хатою ми почергово наглядатимемо і якщо постійно підтримувати невеликий вогонь то великих запасів дров для її обігріву не потрібно і один черговий з цим справиться.
Але часи змінилися, прийшли керувати люди, які тільки фрагментами брали в чомусь участь, а ті, що мають вибіркову пам‘ять, забули що притулок будувався як місце для тимчасового перебування туриста і не варто робити з нього туристичний гуртожиток і створювати там умови для проживання!
Якщо ця територія є природоохоронною і там немає чергування, тоді бажано щоб туристи там надовго не затримувались. Натомість там виносяться металічні пічки і утеплюється 2 поверх, який робився виключно для літньої ночівлі.
Ці люди також не враховують, що притулок за всі ці роки вже має нахил і навантажувати 2 поверх додатковою вагою, це значить збільшувати навантаження на конструкцію хати і сприяти збільшенню цього нахилу — а хата поставлена на схилі!. І коли випаде багато снігу то хата може скластись надзвичайно швидко!
Але бажання показати видимість роботи та “освоїти” виділені гроші бере верх над розумом і тому все, що не вигідно почути, починає тертись і замовчуватись. Якщо б існувало справжнє бажання та амбіції, то за 4 роки ці активісти могли б підняти рейтинг форуму на власному сайті і не “освоюювали” гроші на покращенні хорошого, а займались тільки ліквідацією проблем та починали будувати нові притулки! Але ж для цього треба довго і наполегливо працювати!!!
Напевно рішення в товаристві приймають класні пацани, але класний пацан – це не професія!
Підсумки та пропозиції
Якщо після 2013 року по інерції ще проводилась якась діяльність, то 2016 рік можна вважати початком мінусового відліку для створеної інфраструктури туризму. І головну причину цього я бачу в тому, що перестали робити роботу важливі учасники, на яких вона трималась.
Багато хто може сказати, що він також приймав в цьому участь і його робота була важливою — звісно це так. Але насправді було тільки декілька людей, які робили основну роботу, без якої нічого цього б не було і ви б також не мали що тоді сказати! Ці люди організовували і самі максимально викладались щоб ви не мали шансів працювати гірше від них!
Тепер ці люди змінили свої пріоритети — вони просто видохлись! І не від роботи, а від української хитрозадості!!! Від того, що в нас багато класних пацанів та дівчат, але роботу за них має прийти та зробити хтось, а вони мають тільки розказувати як це потрібно зробити. Соцмережі надали можливість показувати себе кращими і тепер героями стали ті, хто вміє себе подати, а не той, хто найкраще зробить. Який сенс працювати та викладатись?!
Я цим займався тому що мені було цікаво це робити і я вірив в те, що в нас можна створити хоча б сильно зменшений варіант товариства, подібного до тих, що існують в сусідніх країнах. І ми можемо робити туристичні шляхи і бути не гіршими від європейців. Я ніколи не хотів бути начальником , але хотів бачити як люди можуть самі управляти і показувати результат. В 2011 році, після поїздки до США, я заново надихнувся цими ідеями, але там я почав розуміти, що вони цього досягли, безперервно працюючи над цим 100 років. І тепер я вважаю що нам потрібен ще час для того, щоб люди зрозуміли що смартфоном та Інтеренетом не маркуються і не прорізаються стежки, і він не зробить в хатинці ремонт.
Тому сприймайте ці факти за реальність і беріться самі за цю роботу, якщо хочете хоча б зберегти те, що вже існує. Від колишніх “Карпатських стежок” насправді залишилась тільки тінь, і щоб вона не зникала, окремі модератори чи дописувачі час від часу роблять потрібну “підсвітку” на форумах :).
Застерігаю вас від об‘єднання у великі групи, тому що з досвіду знаю — чим більше людей в групі, тим менше роботи буде зроблено і тим більше ви будете спостерігати як працює ваш сусід і робити свої негативні висновки :).
Найкращим варіантом для роботи я бачу групу з максимум 4 осіб — така група може доїхати на автомобілі, прочистити стежку, може маркувати маршрут з двох сторін або 2 маршрути в одному районі, відремонтувати щось на хаті і навіть винести стовпчик з дороговказами і забетонувати його. Якщо така група докаже свою дієздатність, то саме їй варто довіряти і підтримувати та давати їй гроші на добровільних засадах!
Якщо хтось хоче цим займатись професійно, то повинен врахувати, що напочатку має також вложитись і доказувати своєю працею що ти вмієш і можеш ефективно працювати. Тільки після цього тобі можуть почати давати гроші і через деякий час це може стати оплачуваною роботою. Але необхідно враховувати, що робота ця буде сезонною і зимовий сезон необхідно буде на щось жити. Як варіант – ганяти нових бомжів по гірських хатах і створити їм там конкуренцію 🙂
Особисто я б підтримав таку групу роботяг і навіть пошукав би варіанти її фінансування, за умови що вона займатиметься тільки тим, що пов‘язане із знакованими маршрутами.
Не маю намір шукати гроші для відновлення незнакованих мисливських стежок, які називають райтштоками — незважаючи на те, що їх чистять туристи, суть їх не змінилася і вони надалі залишаються мисливськими і будуть використовуватись за своїм призначенням.
В даному матеріалі я показав два можливих варіанти підтримки інфраструктури, яка була створена.
1.Мандрівники жертвують декілька днів і долучаються до робіт. Але необхідні координатори, які знатимуть що потрібно робити і направляти туди волонтерів.
Цей варіант мені більше подобається, але ми його спробували в ці роки і він у нас не працює!
2.Роботи здійснюються окремими групами, які отримують за це оплату. Необхідно створити 2-3 групи кількістю 8-12 осіб.
— для ремонту притулку на Плісце, хаток і для прорізки маршрутів (1 або 2 групи)
– для проведення маркувальних робіт, заміни дороговказів та встановлення стендів
Я готовий допомагати групі знакувальників всім можливим, але не бути в ній керівником!
Всі наступні кроки за вами…
Якщо не дійде до створення таких груп, то свої 33 км щорічно ми і надалі будемо робити, поки остаточно не розчаруємось у всьому.
Василь Гутиряк
P.S. Це було тільки моє бачення ситуації і якщо хтось з цим не згоден то має можливість доказати зворотнє власною роботою!