Восени 2016 року були перевидані карти “Мармарош” та “Верховинський Вододільний хребет. Полонина Руна”. Так як цей рік був для нас дуже насиченим, задля перевірки вдалось виділити тільки по 2 виїзди для кожної із карт. Але ці виїзди були дуже продуктивними.
На карті “Мармарош” подано маркований маршрут від полонини Радул до Шибеного (жовта марка), який нами був маркований наприкінці травня. А також нову дорогу, яка прокладається від лісництва в Шибеному на полонину Луковиці. На момент перевірки дана дорога ще не була готовою для проїзду транспортом.
За ініціативи та допомоги Віталія Семенюка з Чернівців було поправлено територію в районі Попа Івана Мармароського (стежки, розміщення скель і т.п.), а також уточнено назви та виходи від потоку Квасний до полонин Томнатик та Лечен. Також додано нову дорогу в районі Лемського.
На карті “Верховинський Вододільний хребет. Полонина Руна” показано нові маршрути, які маркувались чеськими волонтерами влітку 2015 та 2016 років в районі сіл Люта та Збини.
На карті видання 2014 року нами був показаний вихід стежкою від водоспаду Воєводин на полонину Руна. Але цьогоріч наприкінці липня ми побачили, що стежка і надалі залишається малоходженою і задля того, щоб вона зовсім не зникла, ми вирішили промаркувати її.
Але коли ми через місяць приїхали для її маркування, то побачили, що хтось вже поставив поодинокі мітки на деревах і додатково прибрав завали на ній. Саме цим шляхом ми і промаркували новий маршрут від водоспаду Воєводин до виходу на полонину в районі гори Руна-Плай. То ж завдяки спільним зусиллям тепер можна здійснити перехід від села Збини через водоспад Воєводин на полонину Руна (в район гори Менчул).
Перехід від села Збини в долину річки Шепіт, на мою думку, не зроблено оптимально – було помітно що чеські волонтери вирішили піти найпростішим шляхом. Подібний поспіх також був помітний в плануванні маршрутів в районі села Люта і перебіг деяких нових маршрутів нам не дуже сподобався. Тому на зеленому маршруті перевалу між селами Люта та Тихий, окрім знакованого чехами, мною показаний альтернативний варіант виходу на Сигловатий (суцільна та пунктирна лінії).
Але я цьому вже давно не дивуюсь, тому що робляться вони переважно заради швидкої реалізації проекту без фактичної участі активістів з української сторони – приїжджає група чехів і маркує собі маршрути в чужій державі. І тут в них теж є пояснення – ми не маємо з ким працювати на Закарпатті. Можливо це ще й тому, що українська туристична спільнота більшість своїх зусиль направляє на форумний популізм, при якому всі знають що треба робити, але завжди знаходиться пояснення чому не можемо це зробити.
Отак і будемо чекати що за нас все зроблять європейці. Але варто бути готовим до того, що на відновлення маршрутів гроші знайти набагато важче, аніж на створення нових, і вони з часом просто зникнуть. Адже сидячи вдома з планшетом чи смартфоном нереально наносити мітки на деревах чи прочищати стежки. Значно простіше використовувати ці сучасні електронні засоби задля селфі на фоні вершин, до яких добиратись буде щораз важче.
І не виключено, що і маршрути на наших картах ми щораз більше будемо замінювати пунктирними лініями до того часу, поки знову не знайдуться ті, хто захоче насправді щось робити в терені, а не тільки декларувати це в мережі.
Ми готові допомагати в цьому, але на лідерство очікуємо від молодшого покоління.
Василь Гутиряк